Клостридія (Clostridium difficile), якісно. ПЛР

Сlostridium difficile – грампозитивні спороутворюючі строго анаеробні бактерії, за формою представляють собою великі подовжені палички з опуклістю в середині. Clostridium difficile здатні тривалий час зберігатися у зовнішньому середовищі. Її спори стійкі до теплової обробки. Clostridium difficile має природну стійкість до більшості антибіотиків. Токсикогенні штами Clostridium difficile продукують кілька патогенних факторів. Найбільш вивченими серед них є:
• токсин, А (ентеротоксин),
• токсин B (цитотоксин),
• білок, який пригнічує перистальтику кишківника.
Clostridium difficile входить до складу нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту (в основному, заселяє товсту кишку, але може зустрічатися в тонкій кишці і в ротовій порожнині) і жіночих статевих шляхів і, іноді, шкірі. Clostridium difficile є в кишківнику приблизно половини новонароджених, у 3 – 15 % здорових дітей старше 2 років і дорослих. Кількість Clostridium difficile в складі нормальної мікрофлори кишківника здорової дорослої людини не перевищує 0,01 – 0,001 %. Однак при прийомі антибіотиків остання цифра може зростати до 15 – 40 %.
Антибіотикоассоційовані діареї (ААД) – одне з ускладнень, що зустрічається у 5 – 25 % пацієнтів, що приймають антибіотики. Clostridium difficile – не єдина причина ААД, хоча і досить поширена (приблизно одна третина випадків). Причиною ААД також можуть бути Salmonella spp., Clostridium perfringens тип, А, Staphylococcus aureus, Klebsiella oxytoca, гриби роду Candida та інші мікроорганізми. ААД – одна з широко поширених внутрішньолікарняних інфекцій. Тільки в США щорічно реєструється до 1 млн. випадків ААД. Незважаючи на значне носійство Clostridium difficile, діти практично не хворіють ААД, викликаними Clostridium difficile.
Прояви ААД варіюють від легких діарей до важкого ентероколіту, званого «псевдомембранозний коліт». Причиною псевдомембранозного коліту в абсолютній більшості випадків є інфекція Clostridium difficile.
Основним фактором ризику виникнення важких форм ААД, обумовлених Clostridium difficile, є антибіотикотерапія. Навіть одноразовий прийом антибіотика широкого спектру дії, незалежно від дози і способу введення, може привести до розвитку ААД та псевдомембранозного коліту. Фактором ризику також є тривале перебування в стаціонарі, особливо в одній палаті з носіями Clostridium difficile.
Псевдомембранозний коліт характеризується рясним частим водянистим проносом, іноді з домішками крові, слизу, гною. Як правило, пронос супроводжується лихоманкою, підвищеної до 38,5 – 40 ° С температурою, помірними або інтенсивними болями в животі. Летальність при відсутності лікування хворих псевдомембранозним колітом – 15 – 30 %.
Особливістю інфекції Clostridium difficile є її часті рецидиви – в середньому, 20 – 25 %, причиною яких є знаходження в кишківнику спор Clostridium difficile або повторне зараження. Зазвичай після проведення лікування настає одужання або поліпшення, проте на 2 – 28-й день (в середньому, через 3 – 7 днів) розвивається рецидив, ідентичний початковому епізоду.