Склад сечового каменя

Сечокам’яна хвороба є одним з поширених урологічних захворювань, зустрічається не менш ніж у 3 % населення і займає одне з провідних місць серед урологічної патології. Особливою проблемою сечокам’яної хвороби є висока частота повторного каменеутворення і розвиток небезпечних ускладнень. Через 1 рік близько 10 % пацієнтів мають рецидив, через п’ять років 50 %, а через 20 років повторне захворювання спостерігається більш ніж у 75 % пацієнтів. Існуючі методи видалення каменів не позбавляють хворого від можливого рецидивного каменеутворення, оскільки всі вони по суті є виключно варіантами симптоматичного лікування. Дія їх направлена тільки на усунення кінцевого продукту порушеного обміну речовин, тобто каменю (уроліта). Зупинити рецидив захворювання може розуміння причин виникнення каменю. Відповідно до сучасних уявлень, для цього необхідно знати склад сечового каменя. У російських, американських і європейських рекомендаціях по лікуванню і профілактиці сечокам’яної хвороби визначено, що кожен камінь, який відійшов самостійно, або його фрагменти, отримані після дистанційної або контактної літотрипсії, а також після лапароскопічної і традиційної “відкритої” хірургії, обов’язково повинен бути досліджений в метою визначення його мінерального складу.