Гострі кишкові інфекції: Shigella spp., E.coli, Salmonella spp., термофільний кампілобактер, аденовірус гр. F, ротавірус гр. А, норовірус II гр., астровірус. ПЛР

Гострі кишкові інфекції (ГКІ) – група захворювань, спричинених вірусами, бактеріями або паразитами, для яких характерний фекально-оральний механізм передачі. Спільними для даних інфекцій є фактори передачі: харчові продукти, вода, інфіковані побутові предмети і брудні руки. Перші симптоми виникають через кілька годин або днів після інфікування, початок різкий, з появою частого рідкого стільця, блювоти, болю в животі, ознак інтоксикації (лихоманки, ознобу, нудоти). Захворювання може носити груповий характер і проявитися у кількох людей, що вживали інфіковану їжу або воду.
Shigella species і Esherichia coli – грамнегативні паличкоподібні мікроорганізми з сімейства ентеробактерій. До роду Shigella відносяться патогенні бактерії S. dysenteriae, S. flexneri, S. boydii і S. sonnei, які є збудниками шигелльоза (бактеріальної дизентерії). Ентероінвазівні E. coli (EIEC) дуже близькі з шигеллами, синтезують і виділяють шигеллоподібний токсин, здатні проникати в клітини слизової кишківника і руйнувати ентероцити, що призводить до утворення виразкових дефектів у слизовій кишківника. За значну частину випадків “бактеріологічної непідтвердженої дизентерії”, особливо у дітей, відповідальний ентероінвазівний ешеріхіоз.
Бактерії роду Salmonella належать до сімейства ентеробактерій. S. typhi і S. parathyphi є збудниками черевного тифу і паратифів. Існує безліч сероваріантів Salmonella species, здатних викликати у людини інфекцію по типу гастроентероколіту, а також можуть стати причиною внутрішньолікарняних інфекцій. Сальмонельоз може протікати у формі гострої кишкової інфекції, важкої генералізованої інфекції або безсимптомного носійства. Остаточний діагноз ставиться тільки після виділення збудника або виявлення його ДНК.
Кампілобактерії є одними з найбільш складних для культивування (яке потрібне в ході аналізу) мікроорганізмів. Це пояснюється їх мікроаерофільністю і можливістю придушення їх зростання супутньою флорою. Рід кампілобактерій об’єднує як збудників ГКІ (термофільні види), так і сапрофітні і умовно-патогенні види, про що необхідно пам’ятати при виявленні цих мікроорганізмів в клінічному матеріалі. Застосування наборів на основі ПЛР для визначення термофільної групи кампілобактерій дозволяє не тільки уникнути трудомісткої і високовитратною бактеріологічної роботи, а й чітко обмежити детекцію тих видів кампілобактерій, які мають етіологічний зв’язок з гострою кишковою інфекцією (С. jejuni, C. coli, C. lari, C. upsaliensis).
Відповідно до даних зарубіжної літератури, норовірус – найбільш частий збудник спалахів ГКІ небактеріальної етіології. Ця особливість пов’язана з низькою інфікуючою дозою і високою стійкістю в навколишньому середовищі. ПЛР є “золотим стандартом” в клінічній діагностиці норовірусної інфекції.
Незважаючи на дещо меншу в порівнянні з рота- і норовірусами поширеність, астровіруси становлять значний пласт кишкових інфекцій, у третини пацієнтів протікає з явищами коліту. Ротавіруси групи А є найбільш частою причиною спорадичних захворювань ГКІ у дітей, а ДНКвмісний аденовірус F (серотипи 40 і 41) нерідко викликає спалахи гастроентеритів у дітей молодшого віку.

Для виявлення та диференціальної діагностики кишкових інфекцій використовуються культуральні і молекулярно-генетичні методи дослідження генетичного матеріалу збудника в калі і визначення концентрації специфічних імуноглобулінів в крові. ПЛР має перевагу перед культуральними методами завдяки швидкому отриманню результатів, високої специфічності і чутливості дослідження. Даний аналіз дозволяє зі 100-відсотковою точністю визначити збудника кишкового захворювання, а швидка діагностика гострих кишкових інфекцій допомагає уникнути зайвих процедур та оперативних втручань, своєчасно почати лікування і обмежити вогнище поширення інфекції.