Антитіла до острівцевого аппарату підшлункової залози

Інсулінозалежний цукровий діабет 1-го типу характеризується недостатньою продукцією інсуліну бета-клітинами (острівцями Лангерганса) в підшлунковій залозі внаслідок їх аутоімунного руйнування. Специфічні аутоантитіла до антигенів острівцевих клітин в сироватці крові – один з показників інсулінозалежного цукрового діабету 1-го типу, що має аутоімунний характер. Їх поява відображає руйнування бета-клітин підшлункової залози і, як наслідок, неадекватний синтез інсуліну, що є особливостями цукрового діабету 1-го типу. Протилежно розвивається цукровий діабет 2-го типу, який є головним чином наслідком формування інсулінорезистентності клітин і не пов’язаний з аутоімунними процесами.
Близько 10 % всіх випадків цукрового діабету – це діабет 1-го типу (аутоімунний), частіше зустрічається у пацієнтів молодше 20 років. Основні симптоми цукрового діабету, такі як прискорене сечовипускання, спрага, втрата ваги і погане загоєння ран, виникають, коли у хворого на діабет 1-го типу руйнується близько 80 – 90 % бета-клітин підшлункової залози і вона більше не в змозі виробляти адекватну кількість інсуліну . Організму потрібно щоденна продукція інсуліну, так як тільки з його допомогою глюкоза може проникати в клітини і використовуватися для виробництва енергії. Без достатньої кількості інсуліну клітини голодують, а в крові підвищується вміст цукру (гіперглікемія). Гостра гіперглікемія може призвести до розвитку діабетичної коми, а хронічна – до пошкодження кровоносних судин і органів, наприклад нирок.
При аутоімунному цукровому діабеті 1-го типу в 95 % випадків виявляються специфічні антитіла до антигенів острівцевих клітин, в той час як у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу аутоантитіла, як правило, відсутні.
Аналіз на антитіла до бета-клітин підшлункової залози в крові – найбільш поширений метод діагностики аутоімунного характеру цукрового діабету.