ДНК діагностика ризику розвитку хвороби Жильбера (UGT1A1)

Синдром Жільбера – це спадкове захворювання, що проявляється епізодами жовтяниці та підвищенням рівня некон’югованого (вільного, непрямого) білірубіну у сироватці крові. Його поширеність становить близько 5 %.

Причина розвитку синдрому – зниження активності ферменту печінки урідіндифосфат-глюкуронілтрансферази (УДФГТ), що кодується геном UGT 1A1. Мутація в промоторній ділянці гена UGT 1A1 характеризується збільшенням кількості ТА-повторів (в нормі їх кількість не перевищує 6). Якщо їх стає 7 (або рідше 8) у гомозиготному або гетерозиготному стані, функціональна активність ферменту УДФГТ знижується – це обов’язкова умова виникнення синдрому Жильбера. У гомозиготних носіїв мутації захворювання характеризується вищим вихідним рівнем білірубіну та більш тяжкими клінічними проявами. У гетерозиготних носіїв переважає латентна форма захворювання.
Прояви синдрому Жильбера можуть виникати у будь-якому віці і провокуються фізичними навантаженнями, стресовими ситуаціями, голодуванням, вірусними інфекціями, прийомом алкоголю, низки лікарських препаратів, які мають гепатотоксичний ефект. У захворювання неспецифічні симптоми: біль у животі, тяжкість у правому підребер’ї, розлади травлення (нудота, відрижка, запори, діарея), втома, загальне нездужання, тривожність. Основний симптом – жовтяничне фарбування шкіри та слизових оболонок та підвищення рівня непрямого білірубіну в крові. Гіпербілірубінемія (підвищення рівня білірубіну) найчастіше може становити не більше 100 ммоль/л з перевагою непрямої фракції. Інші печінкові проби, як правило, не змінені.
Іноді захворювання проявляється в період новонародженості та розцінюється як фізіологічна жовтяниця новонароджених.
Можливий і постійний безсимптомний перебіг, тоді синдром Жільбера може виявлятися при випадково виявлених відхиленнях у біохімічному аналізі крові (показник білірубіну).
Своєчасна діагностика синдрому Жільбера дозволяє відрізнити його від інших захворювань печінки та крові, вчасно обмежити прийом препаратів, які мають гепатотоксичну дію, здійснити профілактику печінкових кризів, скоригувати спосіб життя пацієнта до повного зникнення дискомфорту, що викликається гіпербілірубінемією.
Найшвидший спосіб виявити синдром Жільбер – пряма ДНК-діагностика, що полягає у визначенні числа TA-повторів в гені UGT1A1.