Лямблії, антиген

Giardia lamblia (син. Giardia intestinalis, Giardia duodenalis, Lamblia intestinalis) – це паразитуючі в тонкій кишці і іноді в жовчному міхурі найпростіші, що викликають розвиток лямбліозу. Вони можуть існувати в вегетативній формі і в формі цист. Після заковтування цист з них вивільняються трофозоїти, здатні до розмноження і заселення тонкого кишківника. При певних умовах частина трофозоітів знову утворює цисти, які виділяються з фекаліями в зовнішнє середовище.

Шлях зараження – фекально-оральний. Воно відбувається при вживанні зараженої цистами лямблій води або їжі, а також через забруднені цистами руки і побутові предмети. Джерело інфекції – хворий на лямбліоз або безсимптомний носій. Інкубаційний період складає 3 – 42 дня. Лямбліоз може протікати безсимптомно із загибеллю збудника через 1 – 3 місяці.

При клінічно вираженому лямбліозі незалежно від характеру перебігу інфекції (гострого або хронічного) переважають симптоми діареї: болі, здуття і бурчання в животі, підвищене газоутворення, часті жовтуваті водянисті випорожнення з неприємним запахом. Характерна втрата апетиту, блювота і стеаторея – збільшення кількості неперетравлених жирів в калі через порушення їх всмоктування. Внаслідок бурхливого розмноження лямблій в кишківнику може змінюватися склад мікрофлори, що призводить до дисбактеріозу. До позакишкових проявів лямбліозу відносяться різні алергодерматози (неприборканий свербіж шкіри, кропив’янка, бронхіальна астма, еозинофільні легеневі інфільтрати, блефарити), артрит і риніт. Найсильніше симптоми проявляються в періоди максимально інтенсивного цистовиділення.

Частіше хворіють діти, особливо у віці від 1 року до 4 років. У них інфекція протікає найбільш важко, може припинитися нормальна надбавка маси тіла. До груп високого ризику розвитку лямбліозу також відносяться мандрівники, особи з низьким рівнем гігієни та соціальним статусом, особи з установ закритого типу (лікарень, будинків престарілих, тюрем), чоловіки нетрадиційної орієнтації, пацієнти з імунодефіцитами і мальабсорбцією, а також представники деяких професій (працівники зоопарків, твариних розплідників).

З лабораторних методів для діагностики лямбліозу найцінніше виявлення антигенів лямблій у фекаліях і біоптатах. В його основі лежить використання антитіл до цільних трофозоітів або моноспецифічних антитіл до антигенів лямблій з молекулярною масою 65 кД (GSA-65). При використанні даного методу G. lamblia виявляється у 50 – 70 % хворих після однократного аналізу калу і більш ніж у 90 % хворих після триразового аналізу. Крім того, на відміну від визначення антитіл до G. lamblia в крові, цей тест дозволяє виявити збудника в калі навіть при відсутності вираженої імунної відповіді.