Особистий кабінетЗагальна інформація про дослідження
Макропролактин – це високомолекулярний комплекс гормону пролактину і імуноглобуліну G.
Виразність симптомів при гіперпролактинемії залежить не тільки від концентрації пролактину, але і від його форми. Приблизно в 40 % випадків концентрація пролактину збільшується за рахунок макропролактину (макропролактинемія).
Макропролактинемія має деякі характерні особливості. На відміну від мономера пролактину, більший макропролактин видаляється нирками довше. Тому при макропролактинеміі рівень пролактину часто значно підвищується, до 600 мг/л і більше. При цьому в результаті взаємодії з аутоантитілами активність пролактину в молекулі макропролактину сильно знижена. Тому, на відміну від гіперпролактинемії, викликаної підвищенням концентрації пролактину в формі мономера (істинної гіперпролактинемії), макропролактинемія характеризується безсимптомним перебігом або протікає в легкій формі. Найпоширеніший її ознака – порушення менструального циклу, а галакторея і безпліддя зустрічаються рідше.
Іншою особливістю макропролактинеміі є те, що діагностувати пролактиному вдається лише у 10 – 20 % пацієнтів. Як правило, пролактиноми при макропролактинеміі є мікроаденомами. У зв’язку з цим такі симптоми, як порушення зору або головний біль, нехарактерні для макропролактинеміі. В іншому, переважній, кількості випадків макропролактинеміі причину підвищення концентрації пролактину виявити не вдається і макропролактинемія класифікується як ідіопатична.
Макропролактинеміі властивий сприятливий перебіг. Навіть при стійкому збільшенні концентрації макропролактину симптоми захворювання не прогресують і, на відміну від справжньої гіперпролактинемії, не підвищується ризик розвитку таких ускладнень, як остеопороз і рак молочної залози.
При макропролактинеміі відзначається наявність аутоантитіл до пролактину, однак переконливих доказів підвищення ризику розвитку аутоімунних захворювань у таких пацієнтів немає.
Крім того, незважаючи на властиві макропролактинеміі особливості, розрізнити справжню гіперпролактинемію і макропролактинемію на підставі тільки клінічної картини не представляється можливим, тому всім пацієнтам з гіперпролактинемією необхідно вимірювати рівень макропролактину.
Як необхідно підготуватися до даного аналізу?
Інтерпретація результату
Причини підвищення рівня макропролактину:
Нефізіологична гіперпролактінемія:
• пролактінома;
• інші пухлини аденогіпофіза (соматотропінома, нефункціонуюча пухлина гіпофіза);
• травма гіпоталамуса і аденогіпофіза (або операція на них);
• інші захворювання гіпоталамуса і аденогіпофіза (лімфоцитарний гіпофізит, саркоїдоз, кіста, метастази злоякісних пухлин);
• променева терапія пухлин головного мозку;
• хронічна ниркова недостатність;
• цироз печінки;
• гіпотиреоз.
Медикаментозна гіперпролактінемія (що виникла в результаті прийому тих чи інших препаратів):
• антипсихотичні препарати (рісперідон);
• комбіновані оральні контрацептиви (або їх раптова відміна);
• антидепресанти (амітриптилін, флуоксетин);
• антигістамінні препарати (циметидин, ранітидин);
• антигіпертензивні препарати (верапаміл);
• прокинетики (метоклопрамід).
Причини зниження рівня макропролактіну:
• інфаркт гіпофіза;
• прийом бромокриптина, каберголина, леводопи або дофаміну.
