ДНК вірусу герпеса 7 типу (плазма, слина, ліквор). ПЛР

Герпес-вірус людини 7-го типу (ВГЧ-7) вперше був виділений відносно недавно, в 1990 р До теперішнього часу встановлено, що він набув значного поширення і зустрічається більш ніж у 90% дорослого населення планети. ВГЧ-7 зазвичай заражаються в дитячому віці, хоча проявляється він дещо пізніше, ніж ВГЧ-6, і в більш широкому віковому діапазоні: більшість людей інфікується до 6 – 10-му році життя. У перші місяці життя ВГЧ-7 зустрічається відносно рідко.
ВГЧ-7 постійно мешкає і розмножується тільки в Т-лімфоцитах (CD4 + Т-хелперах), але може бути виявлено і в інших клітинах – в тканини слинних залоз, мозку, печінки, ендотелії.
З урахуванням того, що ВГЧ-7-інфекція в латентній формі поширена практично повсюдно, дуже важливо своєчасно встановлювати характер її течії – активний / неактивний. Активація будь-якої вірусної інфекції починається з розмноження (реплікації) вірусу в клітині-хазяїні.
Встановлено, що ВГЧ-7 є причиною таких захворювань у осіб з нескомпрометованих імунною системою: у дітей – псевдокраснухі, гострих гарячкових станів, гарячкових судом, у дорослих – рожевого лишаю, цитомегаловірусних інфекцій при трансплантації нирок.
Крім того, ВГЧ-7 в асоціації з ВГЧ-6 вважається причиною синдрому хронічної втоми (СХВ) у дорослих і асоціюється з деякими лімфопроліферативні захворювання.
ВГЧ-7 часто асоціюється з клінічними випадками Епштейна – Барр – вірусної інфекції, наприклад мононуклеоз, гепатит, енцефаліт. Також є вказівки, що він грає роль в розвитку лікарської непереносимості (підвищеної чутливості).
За допомогою ПЛР ВГЧ-7 виявляється в слині, лімфоцитах і моноцитах периферичної крові та інших біологічних рідинах.
Найбільш ймовірний шлях передачі інфекції – повітряно-крапельний, зі слиною, потенційно можлива вертикальна передача від матері до дитини під час вагітності та пологів.
У ряді досліджень ВГЧ-7 виявляли в цервікальних мазках, при цьому його асоціація з вірусом папіломи людини (ВПЛ) достовірно підвищує ризик раку шийки матки у таких осіб. Однак в літературі не описані жіночі генітальні захворювання, асоційовані з ВГЧ-7. Таким чином, присутність ВГЧ-7 в жіночих статевих шляхах може мати значення при передачі вірусу статевим шляхом і плоду під час вагітності або пологів.
У 60 – 70% дорослих чоловіків, неінфікованих ВІЛ, в нормальної і безплідною спермі виявляється ВГЧ-6, проте ВГЧ-7 в цьому біоматеріалу до сих пір не знайдено. Тому вважається, що ВГЧ-7 не пов’язаний з розвитком олиго-, панспермії і безпліддя у чоловіків і чоловіки не передають його статевим шляхом.