Триптаза

Триптаза – це трипсиноподібний фермент, що виявляється в гранулах мастоцитів (тучних клітинах) і базофілів. Концентрація триптази в мастоцитах приблизно в 300 разів більша, ніж у базофілах. Існує 5 ізоформ цього ферменту (альфа, бета, гамма, дельта та епсілон), причому бета-триптаза – це переважна в гранулах мастоцитів ізоформа. Фізіологічна роль триптази до кінця не ясна, проте відомі її різноманітні прозапальні ефекти, у тому числі інактивація бронхорозширювальних медіаторів, руйнування вазоактивного інтестинального пептиду, посилення проникності судинної стінки та експресії молекул адгезії VCAM-1. Внаслідок активації та дегрануляції мастоцитів рівень триптази в крові зростає.
Активація мастоцитів супроводжується характерними “алергічними” симптомами у вигляді свербіжу, кропив’янки, ринореї, чхання, кашлю і сльозотечі і може іноді досягати ступеня анафілаксії. Ці ознаки, однак, не завжди говорять про алергію, вони також можуть спостерігатися при системному мастоцитозі та інших мієлопроліферативних захворюваннях, для яких характерна активація мастоцитів та підвищення рівня триптази в крові навіть без будь-якого алергену. Для диференціальної діагностики захворювань, що протікають із симптомами активації мастоцитів, проводять лабораторні дослідження, зокрема аналіз на триптазу крові.
Немає єдиної думки у тому, який рівень підвищення триптази вважається патологічним. Вважається, що перевищення концентрації триптази більше 20 нг/мл від нормального значення (менше 10-15 нг/мл) або, принаймні, на 20 % від підвищеного значення (понад 15 нг/мл) свідчить про активацію мастоцитів.
Рівень триптази рекомендується досліджувати кілька разів: на фоні клінічних симптомів захворювання, за кілька годин і за кілька днів після припинення симптомів. Час напівжиття триптази більший, ніж, наприклад, гістаміну, що робить триптазу дуже зручним клініко-лабораторним маркером активації мастоцитів. Пацієнти з підвищеним базовим рівнем триптази мають бути обстежені щодо мастоцитозу. Стійке підвищення рівня триптази більше 20 нг/мл є одним із малих критеріїв діагностики мастоцитозу. Концентрація триптази зазвичай досягає високих значень (понад 200 нг/мл) при агресивному перебігу системного мастоцитозу. На фоні застосування імуносупресивних препаратів концентрація триптази знижується, тому цей клініко-лабораторний маркер може бути використаний для контролю за лікуванням мастоцитозу. Слід зазначити, що стійке підвищення триптази характерна, але не абсолютно специфічна ознака мастоцитозу (специфічність близько 98 %). Воно може спостерігатися і за інших мієлопроліферативних захворювань, хронічної ниркової недостатності і навіть у здорових людей. Також чутливість аналізу на триптазу щодо мастоцитозу становить близько 83 %, тому негативний результат не дозволяє виключити захворювання.
Нормалізація рівня триптази через 12-14 годин після припинення симптомів, навпаки, свідчить швидше про алергічний епізод. Цікаво, що у деяких пацієнтів із очевидними симптомами анафілаксії рівень триптази залишається в межах норми. Це може бути частково обумовлено ефектами триптази (при локальному наростанні її концентрації, наприклад, при набряку гортані, що не супроводжується підвищенням рівня триптази в крові) або переважною участю базофілів, а не мастоцитів, у патогенезі анафілактичної реакції у даного пацієнта. Таким чином, як і у випадку з мастоцитозом, негативний результат тесту не виключає анафілаксію.
Дослідження триптази може бути доповнено дослідженням інших медіаторів мастоцитів (гістаміну, лейкотрієнів та простагландинів), а також загального та специфічних імуноглобулінів IgE. За підозри на алергію через 4-6 тижнів після епізоду захворювання доцільно провести шкірні алергічні проби.