Краснуха (Rubella), авідність антитіл IgG

Краснуха – це вірусне антропонозне захворювання, що характеризується лихоманкою, генералізованою лімфаденопатією і висипаннями на шкірі (екзантеми). Збудником інфекції є РНКвмісний вірус краснухи сімейства Togaviridae, роду Rubivirus. Вірус входить в групу збудників TORCH-інфекцій (переклад перших букв латинських токсоплазми – Toxoplasma, краснухи – Rubella, цитомегаловірусу – Cytomegalovirus, герпесу – Herpes), що є потенційно небезпечними для розвитку плода і викликають важкі ураження органів у новонароджених дітей.
Джерелом інфекції є людина, хвора на маніфестну або субклінічну форму захворювання, а також новонароджений з вродженою формою краснухи протягом 1 – 6 місяців. Шлях передачі вірусу від людини до людини повітряно-крапельний. Інкубаційний період захворювання в середньому – 12 – 18 днів, але може збільшуватися до 23 днів.
До основних клінічних проявів краснухи відносяться лихоманка, генералізована лімфаденопатія, особливо із залученням задньошийних і потиличних лімфовузлів, мілкопятнистий висип, кон’юнктивіт, риніт, фарингіт. Висип або висип при краснусі зазвичай виникють в перші три дні хвороби на обличчі і шиї, а потім протягом декількох годин поширюються по всьому тілу в хаотичній послідовності. При ураженні осіб дорослого віку захворювання протікає у важчій формі. Можуть відзначатися міалгії і артралгії, часто захворювання може ускладнюватися пневмонією, отитом, енцефалітом, менінгоенцефалітом.
Важливо відзначити небезпеку зараження вірусом краснухи вагітних жінок, особливо в перший триместр вагітності. У цьому випадку він може послужити причиною викидня, народження мертвого плоду і / або розвитку клінічної картини вродженої краснухи – групи серйозних вад розвитку, які можуть викликати глухоту, катаракту, пороки серця, гепатит, мікроцефалію, ознаки прогресуючого порушення діяльності центральної нервової системи.
Діагностика краснухи грунтується на комплексному підході з урахуванням клінічних, епідеміологічних даних і результатах лабораторного обстеження. Лабораторна серологічна діагностика краснухи заснована на виявленні антитіл до антигенів вірусу.

Додатковим дослідженням в діагностиці краснухи є визначення авідності антитіл класу IgG до антигенів вірусу. Авідність антитіл характеризує міцність зв’язування специфічних антитіл з антигенами збудника. Це дозволяє визначити ступінь ефективності специфічної взаємодії між молекулами антитіл і антигенів, швидкість утворення імунних комплексів і повноту нейтралізації антигенів. Визначення авідності антитіл класу IgG необхідно для отримання даних давності первинного інфікування та диференціальної діагностики недавніх випадків інфекції від раніше перенесених форм або реінфекції у людей з підвищеним титром антитіл класу IgG в крові. Це пов’язано з тим, що в перші три-чотири місяці після інфікування синтезуються антитіла з низькою авідністю, тобто мають слабку міцність зв’язування антигенів. Потім починається вироблення антитіл з прикордонної (середньої) авідності і високоавідних антитіл. Низькоавідні антитіла свідчать про первинне інфікування і інфекції протягом останніх трьох-чотирьох місяців. Виявлення антитіл із середньою авідністю свідчить про присутність антитіл як з низькою, так і з високою авідністю. Визначення антитіл з високою авідністю свідчить про давність перенесеної інфекції не менше трьох-чотирьох місяців назад до моменту дослідження. Антитіла з високою авідністю також визначаються в період реактивації (загострення) інфекції.