ДНК кандиди (Candida albicans), якісне визначення (зішкріб , сеча). ПЛР

Candida albicans – дріжджіподібні мікроскопічні гриби, поширені повсюдно. У людини і тварин носійство грибів роду C. аlbicans на слизових ротової порожнини зустрічається в 46-52 % випадків, в фекаліях – в 80 %, на шкірі – в 9,5 %. На слизовій піхві дріжджіподібні гриби виявляються у 12 % здорових жінок і у 30-85 % вагітних (в останньому триместрі вагітності).
Даний мікроорганізм відноситься до умовно-патогенних, тобто в помірних кількостях є нормальною частиною мікрофлори і викликає захворювання тільки при надлишку. Надмірному росту цих мікроскопічних грибів перешкоджає нормальна бактеріальна флора шкіри і слизових, а також захисні фактори організму. Захворювання, викликане грибами роду Candida, – кандидоз виникає при порушеннях імунних механізмів захисту.
Причиною виникнення кандидозу може бути імуносупресивна терапія, пересадка донорських органів, лікування кортикостероїдами, радіаційні ураження, безконтрольне застосування антибіотиків, злоякісні новоутворення, тривале застосування контрацептивів. Кандидоз часто розвивається на тлі цукрового діабету, дисфункції щитовидної і паращитовидних залоз. Особливе значення має кандидоз при ВІЛ-інфекції, він входить в число СНІД-маркерних інфекцій – у людини з нормально функціонуючим імунітетом не розвивається. 90 % хворих на СНІД на тій чи іншій стадії хворіють кандидозом.
Кандидозний вульвовагініт – молочниця – дуже поширене захворювання серед жінок дітородного віку: близько 75 % всіх жінок протягом життя переносять хоча б один епізод гострого кандидозу вульви і піхви. У чоловіків цукровий діабет і/або недотримання особистої гігієни може призвести до розвитку кандидозного баланопостіта – запалення головки та крайньої плоті статевого члена. І, хоча кандидоз не відноситься до інфекцій, що передаються статевим шляхом, незахищений статевий контакт при гострому або хронічному вульвовагініті може привести до запалення статевого органу чоловіка.
Можливий також кандидоз сечовивідних шляхів, який розвивається частіше як внутрілікарняна інфекція. Факторами ризику в даному випадку є цукровий діабет, катетеризація сечового міхура, сечокам’яна хвороба, тривале застосування антибіотиків широкого спектру дії. Пацієнти при цьому скаржаться на часті хворобливі сечовипускання.
Молекулярно-генетичний метод дозволяє з високою чутливістю і специфічністю виявити C. albicans в досліджуваному матеріалі. Негативний результат тесту виключає роль дріжжеподібного гриба C. albicans в запальних захворюваннях сечостатевих органів. При позитивному результаті потрібні додаткові дослідження: мікроскопія на псевдоміцелій гриба і посів матеріалу на гриби роду Candida з визначенням чутливості до антимікотичних препаратів. Необхідно також виключити інші ймовірні інфекції сечовивідних шляхів.