Імуноглобуліни класу М

Першими імуноглобулінами, що виробляються на початку імунної відповіді на влучення чужорідного антигену в організм, є антитіла класу IgМ. Для їх утворення не потрібно додаткової участі лімфоцитів Т-хелперів, які відповідальні за перемикання синтезу на інші класи імуноглобулінів, що дозволяє швидко запустити гуморальні імунні механізми захисту організму.
IgМ переважно циркулюють у кровотоку та становлять 5-10 % від усіх імуноглобулінів крові. IgМ є пентамером – складається з п’яти субодиниць, кожна з яких має по два атигензв’язувальні центри. Тривалість напівжиття IgМ в організмі – 5 днів. Дані антитіла зв’язуються з антигенами, опсонізують і посилюють їх фагоцитоз, активують систему комплементу класичного шляху. IgМ у зв’язку з великою молекулярною масою не здатні проникати через плаценту від матері до плода, тому їхня підвищена кількість до певного антигену свідчить про внутрішньоутробне інфікування плода. До IgМ відносяться ізогемаглютиніни груп крові (антиА та антиВ), гетерофільні антитіла та ранній ревматоїдний фактор.
Специфічні IgМ виробляються у відповідь вплив певного антигену. Вони починають синтезуватися при первинному контакті з інфекційним агентом або чужорідною речовиною на кілька днів раніше, ніж з’являються перші антитіла класу IgG. Кількість IgМ збільшується протягом перших тижнів після інфікування та поступово знижується до повного зникнення. IgМ змінюються IgG, які забезпечують тривалий захист від інфекцій.
Надмірна продукція імуноглобуліну M може бути пов’язана з гіперстимуляцією всіх клонів плазматичних клітин або окремого клону IgM-продукуючих В-клітин. Це може супроводжувати активний інфекційний процес або деякі види імунопроліферативних захворювань (наприклад, мієломної хвороби, макроглобулінемії Вальденстрему).
Дефіцит IgM буває первинним (вродженим), що спостерігається рідко, або вторинним (придбаним), зумовленим різними факторами, що виснажують гуморальний імунітет.