Особистий кабінетЗагальна інформація про дослідження
Вірус гепатиту С (ВГС) – РНКвмісний вірус із сімейства Flaviviridae, який вражає клітини печінки і викликає гепатит. Він здатний розмножуватися в клітинах крові (нейтрофілах, моноцитах і макрофагах, В-лімфоцитах) і асоційований з розвитком кріоглобулінемії, хвороби Шегрена і В-клітинних лімфопроліферативних захворювань. Серед усіх збудників вірусних гепатитів у ВГС найбільшу кількість варіацій, а завдяки високій мутаційної активності він здатний уникати захисні механізми імунної системи людини. Існує 6 генотипів ВГС, не виключена можливість інфікування людини одночасно декількома вірусами з різними генотипами. У 60 – 80 % випадків гостра інфекція переходить в хронічну.
Виявлення РНК HCV свідчить про розмноження вірусу в організмі і допомагає діагностувати захворювання. Генетичний матеріал вірусу можна виявити методом ПЛР через 10 – 12 днів після інфікування – в цей період специфічні антитіла, які утворюються через кілька місяців після зараження, відсутні і біохімічні показники функції печінки знаходяться в межах референсних значень. РНК вірусу гепатиту С з високою специфічністю і чутливістю визначають якісно або кількісно. Завдяки якісному методу підтверджується факт інфікування або загибелі вірусу. Це особливо важливо в ранній діагностиці вірусного гепатиту у людей, які зазнали ризику зараження, а також при контролі за противірусною терапією. При лікуванні альфа-інтерфероном відсутність РНК вірусу через 24 тижні після завершення терапії служить критерієм її ефективності.
Тривалість терапії та періодичність кількісного визначення РНК вірусу гепатиту С залежить від генотипу вірусу і ступеня пошкодження печінки.
Як необхідно підготуватися до даного аналізу?
