Загальна інформація про дослідження
Домашні тварини можуть бути сильними джерелами алергенів. У зв’язку з широким розповсюдженням собак і кішок по всьому світу до них нерідко виникає сенсибілізація, яка може виявлятися алергічним кон’юнктивітом, алергічним ринітом, бронхіальною астмою або алергічним дерматитом.
Алергени собаки поширені повсюдно. Вони зустрічаються навіть у приміщеннях, де немає домашніх тварин: у навчальних закладах, торгових центрах, громадському транспорті та квартирах, де немає домашніх тварин, з високою концентрацією в домашньому пилу, у матрацах, на стінах, гладкій підлозі, меблях, текстилі.
Головні епітеліальні алергени собак можна виявити в шерсті, лупі, слині та сироватці. Хоча молекули алергенів і відрізняються залежно від їхнього джерела (слини або епідермісу), але специфічних для певних порід алергенів не існує.
Існує хибна думка, що алергію викликає шерсть тварин, але це не так. Основну активність у формуванні алергічної реакції виявляють виділення (слина, сеча тощо) і епітелій тварин. Тільки після потрапляння на шкіру тварини алергени потрапляють на шерсть.
Симптоми алергії можуть бути наступні: почервоніння (гіперемія), шкірні висипання, кропив’янка, свербіж шкіри, припухлості та набряки, почервоніння та печіння слизової очей, сльозотеча, набряк повік, чхання, кашель, задишка, бронхоспазм.
Кількісне визначення специфічних IgE-антитіл дозволяє оцінити взаємозв’язок між рівнем антитіл та клінічними проявами алергії. Низькі значення цього показника вказують на низьку ймовірність алергічного захворювання, тоді як високий рівень має високу кореляцію із клінічними проявами захворювання. При виявленні високих рівнів специфічних IgE можна передбачити розвиток алергії у майбутньому і яскравіший прояв її симптомів. Однак концентрація IgE у крові нестабільна. Вона змінюється з розвитком захворювання, з кількістю дози алергенів, що отримується, а також на тлі лікування.