IgE до алергенів кішки (епітелій)

Існує хибна думка, що алергію викликає шерсть тварин, але це не так. Основну активність у формуванні алергічної реакції виявляють виділення (слина, сеча тощо) і лупа тварин. Тільки після потрапляння на шкіру тварини алергени потрапляють на шерсть. При цьому алергенні властивості вовни, лупи, слини та сечі тварин не залежать від їхньої породи або довжини вовни.
Дані алергени відносяться до епідермальної групи. Крім того, до цієї групи належить вовна, пух, перо, екскременти і слина різноманітних тварин (собак, морських свинок, хом’ячків та інших гризунів, птахів, кроликів, коней, овець, кіз і т. п.). Вони потрапляють в організм повітряним шляхом при контакті з тваринами. Симптоми алергії можуть бути наступні: почервоніння (гіперемія), шкірні висипання, кропив’янка, свербіж та розчісування на шкірі, припухлості та набряки, почервоніння та печіння слизової очей, сльозотеча, набряк повік, чхання, кашель, задишка, бронхоспазм.
Кішка є одним із найпоширеніших домашніх тварин. Сенсибілізація та розвиток алергічних реакцій на алергени кішки також зустрічаються набагато частіше, ніж на алергени інших вихованців. Епітелій кішки містить частинки виділень слинних та сальних залоз, сечі, які здатні викликати реакцію у схильних осіб. У процесі злущування поверхневих шарів епітелію молекули алергенів опиняються в повітрі, осідають на предметах побуту, звідки можуть перенестися разом з повітрям, що вдихається, в дихальні шляхи людини.
Алергічна реакція, як правило, розвивається досить швидко – протягом кількох хвилин чи годин. Проявляється симптомами алергічного риніту (свербіж у носі, ринорея, чхання), алергічного кон’юнктивіту (набряк та почервоніння слизової очей, повік, сльозотеча), ознаками бронхіальної астми (кашель, задишка, ядуха, дискомфорт у грудній клітці внаслідок бронхоспазу). Іноді з’являються шкірні висипання як кропив’янки, алергічного дерматиту. У важких випадках виникають анафілактичний шок та набряк Квінке.
Попадання алергену в організм викликає відповідь імунної системи та вироблення специфічних антитіл – імуноглобулінів класу Е (IgE). Існує також інший клас – IgG-антитіла, виявлення яких проводять на додаток до тесту на IgE, як правило, в динаміці після виключення контакту з алергеном та проведення відповідної терапії. Рівень IgG дозволяє робити висновки про ефективність терапії, зміну ступеня сенсибілізації до алергену, стан імунної системи.