Еозинофільний катіонний білок

Еозинофільний катіонний білок (ECP) – це один з основних медіаторів еозинофілів, що вивільняється з їх гранул у відповідь на взаємодію алергену та IgE-імуноглобуліну. Він являє собою фермент, здатний руйнувати РНК (рибонуклеазу), за структурою та функціями найближчий до рибонуклеази підшлункової залози. Цитотоксичність ECP продемонстрована щодо епітеліальних, тучних, гладком’язових клітин та фібробластів. Крім того, ECP має імуномодулюючі властивості, оскільки впливає на лімфоцити і стимулює імунну відповідь Th2-типу. Так як еозинофіли представлені в слизовій оболонці практично всіх порожнистих органів (насамперед респіраторного та шлунково-кишкового тракту), а також більшості паренхіматозних органів, вивільнення ECP супроводжується різноманітною клінічною симптоматикою. Особливо виражена роль ECP у розвитку алергічних захворювань (бронхіальної астми, алергічного риніту, атопічного дерматиту, харчової алергії та ін.). Концентрація ECP у плазмі значно зростає при розвитку алергічної відповіді на потрапляння в організм алергену. Тому даний білок розглядається як маркер загострення алергічних захворювань і може бути використаний для оцінки активності їхнього загострення, а також для контролю за їх лікуванням.
Концентрація ECP у сироватці крові пропорційна кількості еозинофілів та у здорової людини становить близько 7 мкг/л. Рівень ECP у сироватці хворих на бронхіальну астму зростає до 15-20 мкг/л. Вищі показники – 60-70 мкг/л – характерні для інвазивних гельмінтозів (наприклад, інфекція Schistosoma mansoni) та загострення атопічного дерматиту. Найвищі значення ECP типові для так званого гіпереозинофільного синдрому (мієлопроліферативного захворювання) і можуть досягати 200 мкг/л. Крім того, збільшення концентрації медіатора запалення може бути використане для первинної діагностики алергічних захворювань.
Ступінь наростання рівня ECP також дозволяє опосередковано оцінювати тяжкість загострення алергічного захворювання. Така залежність достовірно встановлена ​​для бронхіальної астми. При цьому рівень ECP корелює з інтенсивністю запальної реакції слизової оболонки, але не з гіперреактивністю бронхів.
Під час стихання запалення та зникнення еозинофілії ECP також поступово нормалізується, тому динаміка його рівня використовується для контролю за лікуванням алергічних захворювань. Так, за допомогою повторних вимірювань ECP в сироватці проводять титрування інгаляційних дози глюкокортикоїдів при лікуванні бронхіальної астми. Зниження його концентрації відзначають при призначенні дієти при атопічному дерматиті.
Слід зазначити, що підвищена концентрація ECP також спостерігається при деяких неалергічних захворюваннях, таких як бактеріальний синусит, нирки, інфекція респіраторно-синцитіального вірусу, тому підвищені цифри ECP в сироватці не завжди вказують на розвиток алергічного процесу. Особливу увагу останнім часом привертає так званий DRESS-синдром (від англ. Drug Reaction with Eosinophilia and Systemic Symptoms), який є непереносимістю будь-якого лікарського препарату і включає шкірні висипи, ураження внутрішніх органів та гематологічні відхилення (у тому числі еозинофілію) . Найчастіше DRESS-синдром розвивається після призначення фенітоїну, фенобарбіталу, карбамазепіну, сульфаніламідів, міноцикліну та доксицикліну. Концентрація ECP значно підвищена у пацієнтів із DRESS-синдромом.