Аскаридоз, антитіла IgG

Збудник захворювання – аскарида людська (Ascaris lumbricoides), що відноситься до класу круглих хробаків. Зараження відбувається при вживанні їжі (погано помитих овочів, частіше коренеплодів), інфікованої яйцями аскарид, а також через брудні руки. Яйця аскарид потрапляють у тонкий кишечник, де виходять личинки. Ті, у свою чергу, проникають через стінку кишки в кровотік і розносяться по всьому організму, потрапляючи в печінку, серце та легені, де через стінки легеневих капілярів проникають у альвеоли. З дихальних шляхів личинки мігрують у ротову порожнину і знову заковтуються. Личинка, яка знову потрапила в кишечник, через 2,5-3 міс. розвивається у дорослу особину. Дорослі аскариди мешкають у тонкій кишці, де самки після запліднення відкладають близько 200 000 яєць на добу. У зовнішнє середовище виділяються незрілі яйця гельмінта, і дозрівання відбувається лише при сприятливій для їх розвитку температурі та вологості. Загальна тривалість життя аскариди – від 6 до 16 міс., тому наявність у однієї людини аскарид протягом декількох років пояснюється лише повторним зараженням.
Личинки, перебуваючи у внутрішніх органах, харчуються сироваткою крові та еритроцитами. Ускладнення аскаридозу: кишкова непрохідність, панкреатит, апендицит, холангіт, спричинені міграцією аскарид до інших органів (підшлункову залозу, жовчний міхур, товстий кишечник), де створюються умови для приєднання бактеріальної інфекції.
У виявленні аскаридозу важливу роль відіграє лабораторна діагностика, зокрема імунологічний метод – визначення специфічних антитіл до аскарид. Його можна застосовувати як у міграційну, так і в кишкову стадію захворювання.
Крім того, в кишкову стадію Ascaris lumbricoides, IgG можна діагностувати за допомогою аналізу калу на яйця аскарид. Однак у деяких випадках необхідно проводити це дослідження неодноразово, оскільки яйця аскариди виділяються не завжди. Для різних термінів захворювання характерна еозинофілія периферичної крові, ШОЕ зазвичай також підвищено. Кількість лейкоцитів, як правило, нормальна, і лише у разі приєднання бактеріальної інфекції спостерігається лейкоцитоз.
Після IgM починається вироблення IgG, що забезпечують імунітет до реінвазії. Однак імунітет цей нестійкий, і у разі лікування людини від аскаридозу вже через 3 місяці IgG зазвичай не виявляється. Таким чином, хоча діагноз не може бути поставлений лише на підставі визначення титру Ascaris lumbricoides, IgG (результати необхідно розглядати разом з анамнезом та клінічною симптоматикою), рання діагностика дозволяє розпочати терапію до появи ускладнень аскаридозу.
Крім того, цей аналіз допомагає оцінити ефективність лікування аскаридозу.