ДНК уреаплазми (Ureaplasma parvum), якісне визначення (зішкріб, сеча). ПЛР

Ureaplasma parvum (перш визначалася як “біовар parvo”) є різновидом уреаплазм – умовно-патогенних мікроорганізмів, здатних паразитувати на мембрані сперматозоїдів і епітелію слизової оболонки сечостатевих органів. Уреаплазми передаються переважно статевим шляхом, хоча можливий контактно-побутовий, а також вертикальний спосіб – від хворої матері до дитини під час вагітності або пологів. Джерело зараження – хворий на уреаплазмену інфекцію або безсимптомний носій Ureaplasma parvum (уреаплазма парвум). Після інфікування розвиток інфекції відбувається не у всіх випадках. Йому сприяють різні імунодефіцити, порушення факторів місцевого захисту, в тому числі дисбіоз піхви у жінок або хронічний простатит у чоловіків, супутні інфекції (хламідіоз, гонорея, бактеріальний вагіноз і т. п.).
В якості причини запальних захворювань сечостатевої системи Ureaplasma parvum розглядають в тому випадку, якщо при лабораторному дослідженні не виявляються інші патогенні мікроорганізми, здатні викликати ці захворювання. Диференціювати Ureaplasma parvum від іншого виду уреаплазм – U. urealyticum, – можна тільки за допомогою молекулярно-генетичних методів, в тому числі і полімеразної ланцюгової реакції. Визначення виду уреаплазми має значення при виборі оптимальної тактики лікування пацієнта.