Уреаплазма (Ureaplasma urealiticum), антитіла IgG

U. urealyticum – це мікроорганізм, що відноситься до групи мікоплазм.
У медицині звертають увагу на два види уреаплазм: U. urealyticum і U. parvum, т. я. саме вони здатні викликати захворювання. Однак в більшості випадків наявність у пацієнта уреаплазм не супроводжується жодними симптомами, т. я. ці бактерії можуть бути присутніми в мікрофлорі здорової людини.
Уреаплазми є у 40-70 % жінок, що ведуть статеве життя. У чоловіків вони зустрічаються рідше. Передача уреаплазм можлива статевим шляхом або при пологах.
Іноді ці бактерії можуть бути причиною уретриту.

Деякі дослідники вважають, що існує зв’язок між уреаплазмами і ускладненнями при вагітності, однак це не доведено, тому аналіз на уреаплазму при вагітності необов’язковий.
Передбачувані наслідки уреаплазменої інфекції:
• передчасні пологи, мертвонародження, безпліддя, хоріоамніоніт;
• у новонароджених – менінгіт, легенева дисплазія, пневмонія.
Після того як в організм потрапляють хвороботворні мікроорганізми, він починає з ними боротися. Один із способів боротьби – це вироблення антитіл – спеціальних білків-імуноглобулінів. Існує кілька типів імуноглобулінів: IgG, IgM, IgA та ін.
Антитіла класу IgG присутні в крові в найбільшій кількості (в порівнянні з іншими типами імуноглобулінів). Як правило, при зараженні вони з’являються не найпершими (пізніше, ніж IgM), проте їх рівень залишається високим довгий час (місяці і навіть роки).
Крім того, антитіла IgG забезпечують вторинну імунну відповідь (яку і називають імунітетом). Якщо людина, яка вже одного разу перехворіла на цю хворобу, заразиться ще раз, то IgG з’являться швидше і в більшій кількості, ніж раніше.