Уреаплазма (Ureaplasma urealiticum), антитіла IgМ

U. urealyticum – це мікроорганізм, що відноситься до групи мікоплазм.
У медицині звертають увагу на два види уреаплазм: U. urealyticum і U. parvum, т. я. саме вони здатні викликати захворювання. Однак в більшості випадків наявність у пацієнта уреаплазм не супроводжується жодними симптомами, т. я. ці бактерії можуть бути присутніми в мікрофлорі здорової людини.
Уреаплазми є у 40-70 % жінок, що ведуть статеве життя. У чоловіків вони зустрічаються рідше. Передача уреаплазм можлива статевим шляхом або при пологах.
Іноді ці бактерії можуть бути причиною уретриту.

Деякі дослідники вважають, що існує зв’язок між уреаплазмами і ускладненнями при вагітності, однак це не доведено, тому аналіз на уреаплазму при вагітності необов’язковий.
Передбачувані наслідки уреаплазменої інфекції:
• передчасні пологи, мертвонародження, безпліддя, хоріоамніоніт;
• у новонароджених – менінгіт, легенева дисплазія, пневмонія.
Відповіддю організму на зараження уреаплазмою є синтез антитіл – спеціальних білків імуноглобулінів, що нейтралізують дію збудника інфекції. З трьох класів антитіл, що виробляються організмом (IgA, IgM та IgG), в першу чергу синтезуються IgM – вони визначаються в крові вже на 5-й день після зараження. Однак вони циркулюють в крові нетривалий час і протягом двох-трьох тижнів замінюються іншими антитілами, що забезпечують довгостроковий захист (IgG). Тому імуноглобуліни класу М вказують на наявність гострої інфекції, але при хронічному захворюванні не визначаються.