Клінічний аналіз крові виконується для діагностики кількісних і якісних змін формених елементів – клітин крові: еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. Їх зміни можуть бути обумовлені порушеннями процесу кровотворення, але частіше за все носять реактивний характер – відображають реакцію кровотворення на інші патологічні стани і захворювання. Тому клінічний аналіз крові є одним з найбільш поширених рутинних досліджень і використовується лікарями різних спеціальностей, йому відводиться провідна роль в первинному діагностичному пошуку.
Параметри, які визначаються в дослідженні
Еритроцити (RBC, Red Blood Cell) – без’ядерні клітини, утворюються в кістковому мозку з ретикулоцитів, мають форму двояковогнутого диска, що дозволяє досягти максимально можливу площу поверхні для зв’язування кисню. Еритроцити мають діаметр 7 – 10 мікрометрів, вони еластичні, легко можуть змінювати форму для безпечного проходження по дрібних судинах – капілярах. В мазку крові виглядають як блідо-червоні круглі елементи з проясненням в центрі. Одиниця виміру – 10^12 в літрі (трильйонів клітин в літрі).
Гемоглобін (HGB) – білок, основний компонент еритроцита, має спорідненість з киснем, завдяки чому забезпечується транспортна функція еритроцитів. Насичений киснем гемоглобін надає еритроцитам і крові в цілому червоний колір.
Гематокрит (HCT) – характеризує співвідношення обсягу еритроцитів і плазми. Це розрахунковий параметр – гематологічний аналізатор розраховує обсяг еритроцитів з їх кількості та середнього обсягу однієї клітини (MCV).
Середній обсяг еритроцита (MCV, Mean Corpuscular Volume) – розраховується аналізатором шляхом ділення суми клітинних обсягів на кількість еритроцитів. Може мати нормальне значення при наявності в крові одночасно мікроцитоза і макроцитоза. У таких ситуаціях слід звертати увагу на параметр RDW. Одиниця виміру – фемтолітр.
Середній вміст гемоглобіну в еритроциті (MCH, Mean Corpuscular Hemoglobin) – відображає ступінь насичення еритроцита гемоглобіном. Розраховується шляхом ділення концентрації гемоглобіну на кількість еритроцитів.
Середня концентрація гемоглобіну в еритроциті (MCHC, Mean Corpuscular Hemoglobin Concentration) також характеризує насичення еритроцита гемоглобіном. Розраховується шляхом ділення гемоглобіну на гематокрит.
Розподіл еритроцитів за обсягом (RDW, Red Cell Distribution Width) – характеризує ступінь варіабельності обсягу еритроцитів – анізоцитоз. При наявності в крові популяції еритроцитів зі зміненим, але досить однорідним розміром значення RDW можуть залишатися в нормі. При виражених відмінностях в обсязі еритроцитів, коли MCV, який характеризує середній обсяг всіх клітин нормальний, RDW буде підвищено.
Тромбоцити (PLT, Platelet) – формені елементи крові, які беруть участь в зупинці кровотеч шляхом формування тромбів. Не є клітинами, а представляють собою осколки цитоплазми мегакаріоцитів кісткового мозку. Діаметр 2-4 мкм.
Середній обсяг тромбоцитів (MPV, Mean Platelet Volume) – обсяг тромбоцитів зменшується в міру старіння клітин, тому збільшення даного параметра свідчить про переважання в популяції молодих тромбоцитів.
Розподіл тромбоцитів за об’ємом (PDW, Platelet Distribution Width) – характеризує варіабельність розмірів тромбоцитів.
Лейкоцити (WBC, White Blood Cell) – гетерогенна популяція ядровмісних клітин крові, основною функцією яких є захист організму від чужорідних агентів. До лейкоцитів відносяться клітини гранулоцитарного (еозинофіли, базофіли, нейтрофіли), моноцитарного і лімфоїдного (Т- і В-лімфоцити) рядів. Сучасні аналізатори можуть диференціювати основні п’ять типів лейкоцитів, проте мікроскопія мазка як і раніше залишається найбільш точним методом оцінки лейкоцитарної популяції, так як дозволяє не тільки визначити кількість різних лейкоцитів, а й виявити зміни в їх морфології, а також виявити атипові клітини.
Швидкість осідання еритроцитів. При інфекційно-запальних, аутоімунних і деяких пухлинних (особливо парапротеінемічних гемобластозах) захворюваннях відбувається зміна білкового складу плазми в бік підвищення вмісту білків (наприклад, імуноглобулінів). Всі білкові молекули знижують мембранний заряд еритроцитів, сприяючи їх склеюванню між собою і збільшенню швидкості осідання. Тест проводиться протягом години, висоту отриманого осаду вимірюють в міліметрах.
Інтерпретація результату
Клінічний аналіз крові включає в себе порівняно велику кількість параметрів, які повинні інтерпретуватися в комплексі. Найчастіше за результатами аналізу крові визначають спектр досліджень, необхідних для уточнення причин виявлених в ньому змін.
Зміни еритроцитарних параметрів. Зниження рівня гемоглобіну та еритроцитів є лабораторними проявами анемії, а зміни еритроцитарних індексів характеризують її патогенетичний варіант і допомагають уточнити причини. Підвищення рівня еритроцитів і гемоглобіну може свідчити про мієлопроліферативні захворювання (істинна поліцитемія), але також зустрічається як компенсаторна реакція у активних курців, людей із захворюваннями органів дихання і при вадах серця.
Зміни тромбоцитів. Підвищення кількості тромбоцитів може бути проявом есенціальної тромбоцітеміі (гематологічне захворювання, що характеризується надмірною продукцією тромбоцитів в кістковому мозку), але також зустрічається як компенсаторна реакція після масивних кровотечах. Зниження кількості тромбоцитів спостерігається при збільшенні селезінки, імунної тромбоцитопенії, а також апластичної анемії, де воно буде поєднуватися зі зниженням еритроцитів і лейкоцитів.
Зміни лейкоцитів. Лейкоцитоз вважається проявом інфекційно-запальних захворювань, при цьому характерна поява в мазку крові великої кількості молодих форм нейтрофілів - паличкоядерних і навіть метаміелоцитів (це називається зрушенням лейкоцитарної формули вліво). Але занадто високе підвищення рівня лейкоцитів може бути наслідком онкогематологічного захворювання - гострого або хронічного лейкозу. При цьому в мазку крові знаходять морфологічно змінені клітини, а також незрілі форми лейкоцитів (бласти), які в нормі не повинні виходити в периферичну кров. Лейкопенія може супроводжувати важкі інфекційні захворювання і характеризувати в цьому випадку виснаження лейкоцитарного паростка, бути наслідком пригнічення кістковомозкового кровотворення, наприклад, на тлі метастазів пухлини в кістковий мозок.
Швидкість осідання еритроцитів. Є неспецифічним параметром, що свідчить про зміни білкового складу плазми. Найбільш часто до цього призводять інфекційно-запальні, аутоімунні та онкологічні захворювання.
Як необхідно підготуватися до даного аналізу?
Прийом їжі:
кров для виконання лабораторних досліджень рекомендується здавати вранці натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування;
незадовго до взяття крові випити 1-2 склянки звичайної негазованої води.
Лікарські препарати:
за погодженням з лікуючим лікарем відмовитися від прийому лікарських препаратів, біологічно активних добавок, що містять біотин (вітамін Н, вітамін В7) не менше ніж за добу до здачі аналізів;
при здачі аналізів на тлі прийому лікарських препаратів і біологічно активних добавок обов'язково повідомити адміністратора.
Фізичні навантаження і емоційний стан:
не займатися спортом;
виключити підвищені емоційні навантаження;
за кілька хвилин перед взяттям крові прийняти зручне положення (сісти), розслабитися, заспокоїтися.
Алкоголь і куріння:
утриматися від вживання алкоголю протягом 72 годин до здачі аналізу;
не курити як мінімум за 30 хвилин до взяття крові.
Фізіологічний стан жінки:
уточнити оптимальні дні менструального циклу (або термін вагітності) для здачі крові на фолікулостимулюючий гормон (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), прогестерон, естрадіол, андростендіон, 17-гідроксіпрогестерон, пролактин, а також на специфічні маркери: ингибин В і антімюллеровскій гормон;
необхідно вірно вказати фазу менструального циклу або термін вагітності.
Час доби:
деякі тести рекомендується здавати строго в певний час доби. У разі проведення моніторингу лабораторного показника повторна його здача повинна відбуватися в один і той же час.
Діагностичні процедури
не рекомендується здавати кров після рентгенографії, КТ, МРТ, фізіотерапевтичних процедур і інструментальних обстежень.
