• Головна
• Аналізи
• Інфекційні дослідження

Мікрореакція преципітації с кардіоліпіновим антигеном (РМП)

Загальна інформація про дослідження

Сифіліс – венеричне захворювання: найбільш часто він передається статевим шляхом. Крім того, можливе зараження через кров (наприклад, при спільному використанні шприців, бритв та ін.), плода від матері або побутовим шляхом (дуже рідко). Збудником сифілісу є Treponema pallidum (бліда трепонема), бактерія з сімейства спірохет.

У міжнародній класифікації хвороб виділяють вроджений, ранній і пізній сифіліс, а також неуточнені форми. У медичній літературі використовуються поняття первинний, вторинний і третинний сифіліс.
Інкубаційний період починається з моменту зараження і триває до перших симптомів (твердого шанкра) в середньому 21 день (від 10 до 90 днів).

Первинний сифіліс – стадія з виникнення твердого шанкра до появи висипу. Твердий шанкр – це виразка, яка може з’являтися в тому місці, де збудник проник в організм (зазвичай на статевих органах). Він не болить і зникає (без лікування) через 2 – 6 тижнів. Також на цій же стадії іноді збільшуються лімфовузли. У перший час хвора людина залишається серонегативною (в її крові ще немає антитіл проти сифілісу).

Вторинний сифіліс. Приблизно через 4 – 8 тижнів після появи шанкру проявляються нові симптоми: висип і загальне нездужання, температура, головний біль і ін. Можливі й більш важкі прояви.
Потім ознаки сифілісу зникають і захворювання переходить в латентну фазу. При цьому збудник все ж не полишає організм, тому при ослабленні імунітету можуть виникати рецидиви хвороби. Їх симптоми збігаються з проявами вторинного сифілісу.
Буває, що сифіліс так і залишається в латентній формі. Але в ряді випадків, якщо людина не лікується, з роками розвивається третинний сифіліс. При цьому уражаються різні органи і тканини: нервова і серцево-судинна система, кістки, суглоби і ін.

Для діагностики сифілісу часто використовують серологічні тести (засновані на виявленні антитіл).
При первинному і вторинному сифілісі чутливість нетрепонемних тестів висока (у випадку RPR: 86 % при первинному, 100 % при вторинному), а чим вище чутливість методу, тим більша ймовірність, що тест виявить хворобу. Відповідно, якщо людина хвора на сифіліс, то результат тесту з 100-процентною чутливістю точно буде позитивним.
Однак при використанні нетрепонемних тестів можливий і хибнопозитивний результат (виявлення антитіл, незважаючи на те що людина не хвора на сифіліс). Справа в тому, що антитіла проти кардіоліпіну виникають не тільки при сифілісі, але і при деяких інших захворюваннях.
Тому при діагностиці сифілісу нетрепонемними тестами, результат необхідно підтвердити за допомогою більш специфічного трепонемного.