Аутоантитіла до мікросомальних антигенів печінки и нирок (LKM)

Анти-LKM – це гетерогенна група аутоантитіл, характерних для аутоімунного гепатиту. Свою назву (від англ. anti-liver kidney microsomal) вони отримали завдяки тому, що здатні взаємодіяти з ферментами мікросомальної системи окислення печінки та нирок.

Розрізняють декілька варіантів цих антитіл. Анти-LKM-1 взаємодіють із ферментом цитохромоксидазою CYP 2D6. Основним антигеном анти-LKM-2 є цитохромоксидаза CYP 2С9. АнтиLKM-3 спрямовані проти ферменту УДФ-глюкуронілтрансферази-1. Також описані анти-LKM до цитохромоксидази CYP 1A2 та CYP 2A6. АнтиLKM, поряд з антитілами до мітохондрій та антитілами до гладких м’язів, найчастіше виявляються у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями печінки. До цих пір залишається не зовсім ясним, чи ці антитіла є безпосередньою причиною захворювань або виробляються вдруге у відповідь на пошкодження гепатоцитів. Основним методом виявлення цих аутоантитіл є реакція непрямої імунофлюоресценції (РНІФ). Імуноферментний аналіз (ІФА) доповнює, але не замінює РНІФ. Різні варіанти анти-LKM мають різний тип світіння при дослідженні за допомогою РНІФ, що розрізняє їх між собою та іншими аутоантитілами до компонентів печінки. Тому дослідження анти-LKM за допомогою РНІФ проводиться для диференціальної діагностики аутоімунних захворювань печінки: первинного біліарного цирозу, первинного склерозуючого холангіту, аутоімунного гепатиту та перехресних синдромів. Вони мають схожу клінічну картину, що не дозволяє розрізнити їх на підставі клінічних ознак. Основою диференціальної діагностики цих захворювань є дослідження антитіл до компонентів гепатоцитів. Так, наприклад, виявлення анти-LKM більш характерне для аутоімунного гепатиту, а виявлення антитіл до мітохондрії – для первинного біліарного цирозу.

Діагноз “аутоімунний гепатит” ставиться після виключення всіх інших, частіших причин гепатиту (вірусний гепатит, токсичне пошкодження печінки, вроджені хвороби метаболізму). Тому дослідження анти-LKM проводять одночасно з лабораторною діагностикою гепатитів, дослідженням функції печінки та деяких специфічних показників (міді, альфа-1-антитрипсину).

Рівень анти-LKM знижується при досягненні контролю за хворобою, і аналіз може стати негативним. З цієї причини доцільно проводити повторні дослідження анти-LKM з метою оцінки активності захворювання.