Антитіла до модифікованого цитрулірованого віментину

Антитіла до цитрулінованого віментину (анти-MCV) – це аутоантитіла, спрямовані проти власного білка організму віментину. Вони найбільш часто виявляються в крові пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) і розглядаються в якості клініко-лабораторного маркера цього захворювання.
Віментин – це один з білків цитоскелету, характерний для клітин мезенхімального походження, в тому числі макрофагів і фібробластів, у великій кількості виявляється в синовіальній оболонці суглобів. Він відноситься до проміжних нитковидних структур і в нормі виконує структурну роль. Під впливом медіаторів запалення віментин піддається цітруллінірованню – процесу, при якому амінокислота аргінін в складі віментину перетворюється в цитрулін. Цитрулінований віментин виступає в якості антигену для аутоантитіл при ревматоїдному артриті. Найбільшу імуногенність має один з біохімічних варіантів цитрулінованого віментину – модифікований цитрулінованого віментин, в молекулі якого амінокислотні залишки гліцину замінені на аргінін. Виявлення антитіл до модифікованого цитрулінованого віментин (анти-MCV, від англ. Anti-modified citrullinated vimentin antibodies) є характерною ознакою ревматоїдного артриту.
Серологічні дослідження відіграють величезну роль в диференціальній діагностиці суглобового синдрому та діагностиці РА. Незважаючи на деякі особливості захворювань, що протікають з ураженням суглобів, їх диференційна діагностика не може бути проведена на підставі тільки лише клінічної картини. З іншого боку, різні захворювання характеризуються різним прогнозом і тактикою лікування. Тому при виборі лабораторного дослідження, що дозволяє провести диференціальну діагностику суглобового синдрому та діагностику РА, велике значення має специфічність тесту. Специфічність аналізу на анти-MCV досягає 98 %. Це означає, що позитивний результат дослідження у пацієнта з клінічними ознаками РА дозволяє підтвердити діагноз. Специфічність дослідження антіMCV щодо РА порівнянна зі специфічністю дослідження на антитіла до циклічного цітрулліновмісного пептиду (анти-CCP, специфічність близько 92 – 98%) і набагато вище, ніж у дослідження на ревматоїдний фактор (RF, специфічність 70 %). Завдяки цій перевазі даний аналіз був включений в нові (2010) діагностичні критерії РА, поряд з ревматоїдним фактором і деякими іншими лабораторними показниками.
Відомо, що імунологічні порушення, характерні для РА, з’являються задовго до клінічних симптомів цього захворювання. Так, анти-MCV можуть бути виявлені за 10 – 15 років до розвитку хвороби. Тому виявлення анти-MCV в крові пацієнта навіть без будь-яких ознак ураження суглобів має бути прийнято до уваги ревматологом, особливо при обтяженому по РА спадковому анамнезі. Слід, однак, відзначити, що позитивний результат дослідження на анти-MCV не є достатнім діагностичним критерієм для постановки діагнозу “РА”.
Аналіз на анти-MCV виявляється особливо корисним при обстеженні пацієнта з нещодавно розпочатим РА при відсутності яскравої клінічної картини захворювання. Досить часто на ранньому етапі хвороби ревматоїдний фактор (РФ), один з основних критеріїв РА, не виявляється, що ускладнює діагностику. Навпаки, анти-MCV вдається виявити у більшості пацієнтів з раннім РА. Чутливість дослідження на антіMCV у пацієнта з вираженими симптомами РА зростає до 70 – 84 %. При цьому найбільшою чутливістю щодо раннього РА має комбінація двох досліджень – анти-MCV і CCP.
Аналіз на анти-MCV необхідний також для складання прогнозу РА. Наявність цих антитіл пов’язана з розвитком деструктивних змін суглобів і швидшим прогресуванням РА. Концентрація анти-MCV більш точно відображає активність захворювання, ніж концентрація анти-CCP. При імуносупресивній терапії титр антіMCV поступово знижується і результат аналізу може стати негативним. Тому тест на анти-MCV може бути використаний для контролю за лікуванням. З цієї ж причини кров на дослідження рекомендується здавати до початку лікування РА.
Незважаючи на те що анти-MCV найбільш характерні для РА, також вони можуть бути виявлені при системному червоному вовчаку, синдромі Шегрена і псоріатичному артриті, а також деяких інших аутоімунних захворюваннях. Результати дослідження необхідно інтерпретувати з урахуванням додаткових клінічних, лабораторних та інструментальних даних.