Залізо

Залізо – це мікроелемент, який всмоктується з їжі і потім переноситься організмом трансферрином – спеціальним білком, що утворюється в печінці. Залізо необхідне для утворення еритроцитів. Воно є найважливішою складовою частиною гемоглобіну – білка, що заповнює еритроцити, який дозволяє їм переносити кисень від легень до органів і тканин. Залізо також входить до складу м’язового білка міоглобіну та деяких ферментів.
У нормі в організмі міститься 4 – 5 г заліза. Близько 70 % від цієї кількості становить залізо, “вбудоване” в гемоглобін еритроцитів, що залишився в основному запасається в тканинах у вигляді феритину і гемосидерину. Коли заліза починає невистачати, наприклад в разі зменшення прийому його з їжею або частих кровотеч, і його рівень в крові зменшується, організм використовує залізо з резерву. При тривалій нестачі запаси заліза виснажуються, що може привести до анемії. З іншого боку, якщо заліза надходить дуже багато, то це може викликати його надмірне накопичення і ураження печінки, серця і підшлункової залози.
На ранніх стадіях дефіцит заліза може протікати безсимптомно. Якщо людина в іншому здоровий, то ознаки захворювання проявляються тільки при зниженні гемоглобіну нижче 100 г/л. Для анемії характерні хронічна слабкість, запаморочення, головний біль.
При важкій залізодефіцитній анемії людина може скаржитися на задишку, біль в грудній клітці, сильні головні болі, слабкість в ногах. У дітей можливі труднощі з навчанням. Крім основних, є ще кілька ознак, характерних для дефіциту заліза: бажання вживати в їжу незвичайні продукти (крейду, глину), печіння кінчика язика, заїди (тріщини в кутах рота).
Симптоми надлишку заліза: біль в суглобах, слабкість, втома, біль в животі, зниження сексуального потягу, порушення серцевого ритму.
Близько 3 – 4 мг заліза (0,1 % від загальної кількості) циркулює в крові “в зв’язці” з білком трансферином. Саме його рівень вимірюється при даному аналізі.
Кількість сироваткового заліза може значно варіюватися в різні дні і навіть протягом однієї доби (максимально в ранкові години). Тому вимір рівня сироваткового заліза майже завжди поєднується з іншими аналізами, такими як тест на загальну залізозв’язуючу здатність сироватки (ЗЗЗС), феритин, трансферин. Використовуючи показники ЗЗЗС і трансферину, можна розрахувати відсоток насичення трансферину залізом, який показує, яка кількість заліза транспортується кров’ю.
Застосування різних аналізів, що відображають обмін заліза в організмі, забезпечує більш повну і достовірну інформацію про залізодефіцит або перенасичення організму залізом, ніж ізольований вимір сироваткового заліза.