ДНК ВПЛ genotypes 15 (генотипування: 6, 11, 16, 31, 33, 35, 52, 58, 18, 39, 45, 59, 56, 51, 68 типів), кількісне визначення. ПЛР

Вірус папіломи людини – ДНК-вірус із сімейства паповавірусів, асоційований з розвитком гострих кондилом, бородавок, передракових змін аногенітальної області, раку шийки матки. Існує понад 100 типів ВПЛ, близько 30 з них можуть інфікувати статеві шляхи, і близько 14 генотипів підвищують ризик раку шийки матки, прямої кишки, статевого члена та новоутворень деяких інших локалізацій (наприклад, орофарингеальної карциноми).
Онкогенні папілома-віруси мають у складі ДНК білки Е6/Е7, які здатні пригнічувати процеси апоптозу (запрограмованої загибелі) у клітинах із зміненим генетичним матеріалом. Генотипи 1, 2, 3, 5 вважаються неонкогенними, а генотипи 6, 11, 42, 43, 44 відносяться до папілома-вірусів низького онкогенного ризику. До ВПЛ високого онкогенного ризику відносяться генотипи 16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59 та 68.
Основний шлях їх поширення – статевий. Можлива вертикальна (від матері дитині) та контактно-побутова передача інфекції. В організм людини може потрапити кілька типів ВПЛ одночасно. Зараження зазвичай відбувається після початку статевого життя у віці 16-25 років. При інфікуванні онкогенними генотипами вірусу між 25 та 35 роками іноді виникають інтраепітеліальні ураження, і через кілька років розвивається рак. У 70 % випадків протягом першого року та в 90 % випадків через 2 роки після інфікування можливе самовилікування.
Рак шийки матки за поширеністю займає 3 місце серед усіх злоякісних пухлин у жінок. Крім інфікування онкогенними генотипами ВПЛ, факторами ризику є куріння, хламідійна або герпетична інфекція, хронічні запальні гінекологічні захворювання, тривале застосування протизаплідних препаратів, випадки раку шийки матки в сім’ї, ранній початок статевого життя, часта зміна статевих партнерів, недостатнє вживання вітаміну С, імунодефіцити та ВІЛ-інфекція. Незважаючи на те, що вірус папіломи людини не завжди призводить до новоутворень, з ним асоційовано понад 93 % випадків раку шийки матки.
У багатьох країнах світу існують спеціальні програми профілактичного обстеження для виключення раку шийки матки, які дозволяють значно знижувати кількість смертей. Ризик розвитку інвазивного раку в 5-10 разів вищий у жінок, які ніколи не брали участь у скринінгу. При виявленні змін у матеріалі з шийки матки рекомендовано виключення папілома-вірусної інфекції та визначення генотипу вірусу, за допомогою яких можна оцінити ризик розвитку пухлини та розробити тактику лікування.
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) виявляє ДНК вірусу папіломи людини (ВПЛ) у більш ніж 90 % випадків раку та 75-85 % інтраепітеліальної неоплазії з вираженою дисплазією.
Визначення ДНК різних генотипів вірусу папіломи людини повинно обов’язково проводитися з урахуванням результатів цитологічного дослідження мазка із шийки матки або гістологічного матеріалу ділянки з дисплазією, метаплазією чи ознаками малігнізації.