ВПЛ 12 типів (16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59 типи) генотипування, якісно (зішкріб, сеча). ПЛР

Віруси папіломи людини (ВПЛ) широко поширені, вражають епітелій шкіри і слизових оболонок і мають онкогенний потенціал. ВПЛ передається при тісному контакті з інфікованим епітелієм, тому основні шляхи зараження – статевий та контактно-побутовий. Можлива передача ВПЛ від інфікованої матері плоду. Людина може бути інфікована кількома типами ВПЛ.
До факторів, що провокують розвиток ВПЛ-інфекції, відносяться: раній початок статевого життя, велика кількість статевих партнерів, знижений імунітет, застосування оральних контрацептивів, авітамінози, інфекції, що передаються статевим шляхом, куріння та проживання у великих містах.
Інкубаційний період може тривати від 2 місяців до 2-10 років. Характерно прихований перебіг захворювання, при якому відсутні клінічні прояви, а при кольпоскопічному, цитологічному та гістологічному обстеженні виявляється норма. У 30 % випадків протягом 6-12 місяців може статися позбавлення вірусу. Діагностика прихованої ВПЛ-інфекції здійснюється лише методом ПЛР.
При гострій інфекції виникають доброякісні утворення, такі як папіломи, бородавки, кондиломи. У дітей папілома-віруси можуть спричиняти папіломатоз гортані. Поразка клітин трофобласта папілома-вірусами загрожує спонтанним абортом.
Поєднання ДНК папілома-вірусу з геном клітини призводить до дисплазії/неоплазії (найчастіше в перехідній зоні шийки матки). До папілома-вірусів високого онкогенного ризику відносяться ВПЛ типів 16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59 і 68.
Для виявлення ВПЛ високого онкогенного ризику використовується переважно полімеразна ланцюгова реакція в режимі реального часу, яка дозволяє знайти ДНК ВПЛ в досліджуваному біоматеріалі та ідентифікувати його окремі типи. Принцип методу ґрунтується на ампліфікації (багаторазовому збільшенні кількості копій) специфічної для даного збудника ділянки ДНК.