Вовчаковий антикоагулянт

Вовчаковими антикоагулянтами (ВА) називаються аутоантитіла, що виробляються імунною системою проти власних фосфоліпдів та/або пов’язаних з фосфоліпідами білків.

Фосфоліпіди відіграють життєво важливу роль у процесі тромбоутворення. Вони знаходяться на поверхні тромбоцитів та сприяють активуванню кількох коагуляційних факторів у відповідь на пошкодження кровоносних судин або тканин. Названі вони так через те, що були вперше виявлені у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ). Вони також можуть бути присутніми у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, СНІДом, при запаленнях, при онкологічних захворюваннях, а також у тих, хто приймає фенотіазини, прокаїнамід або фансидар.

Вовчакові антикоагулянти збільшують ризик появи тромбів у венах та артеріях (найчастіше у венах ніг – тромбоз глибоких вен). Такі тромби здатні блокувати потік крові в будь-якій частині тіла, що може призводити до серцевих нападів, інфарктів, емболії легень, а також до мимовільних абортів, особливо у другому та третьому триместрах вагітності.

Єдиного аналізу визначення вовчакового антикоагулянта немає. Їх зазвичай виявляють шляхом комбінацій різних тестів. Початкове тестування включає один або кілька аналізів з використанням фосфоліпідних реагентів. Залежно від їх результатів можуть проводитися додаткові аналізи для того, щоб підтвердити або спростувати наявність вовчакового коагулянту.

Вовчаковий антикоагулянт – одне з трьох основних антифосфоліпідних антитіл, наявність яких пов’язують з підвищеним ризиком виникнення тромбозів. У пацієнтів з антифосфоліпідним синдромом (називається ще синдромом Х’юза) у крові проявляється один або кілька типів антитіл.