Вірус герпеса 1, 2 тип, антитіла IgG

Найчастіше зустрічаються перший і другий типи вірусу (HSV). Вони є заразними і сприяють утворенню на слизових оболонках маленьких бульбашок (везикул), які лопаються, утворюючи відкриті ранки. При HSV-1 бульбашки з’являються в основному навколо рота і в ротовій порожнині, тоді як HSV-2 зазвичай вражає ділянки в районі геніталій.
Вірусом простого герпесу можна заразитися через шкірний контакт, при зіткненні з везикулами, а іноді навіть за відсутності видимих ​​уражень вірусом.
Статевим шляхом найчастіше передається HSV-2, однак і зараження герпесом HSV-1 може відбутися, наприклад, через оральний секс. За даними ВООЗ, від 50 % до 80 % дорослого населення розвинених країн інфіковано герпесом 1-го типу і близько 20 % – герпесом 2-го типу. Оскільки симптоми часто малопомітні, 90 % інфікованих вірусом герпесу HSV-2 можуть навіть не підозрювати про інфекцію.
У разі первинного інфікування на місці зараження через два тижні зазвичай утворюються бульбашки, які, як правило, проходять через чотири тижні. Вони з’являються на статевих органах, навколо ануса, на сідницях або на стегнах, після чого можуть лопатися. Крім того, можлива поява симптомів, що нагадують грип, наприклад ознобу і болю в горлі.
Однак бульбашки при герпесі утворюються не завжди. Іноді прояви хвороби бувають настільки слабкими, що залишаються непоміченими або помилково приймаються за щось інше, наприклад за укуси комах або за алергію. Після потрапляння інфекції в організм і її поширення вірус герпесу знаходиться в латентній формі. При стресі або інших захворюваннях, що призводять до зниження імунітету, він може активізуватися заново. У більшості випадків простий герпес не є небезпечним для здоров’я, проте він може викликати важкі захворювання: неонатальний герпес (якщо дитина заразиться при пологах від матері, інфікованої генітальним герпесом) і енцефаліт. Вони здатні привести до серйозних невиліковних неврологічних захворюваннь і навіть до смерті.
Для боротьби з інфекцією виробляються антитіла. Утворення IgG до вірусу простого герпесу починається через кілька днів після появи IgM. Концентрація IgG в крові спочатку зростає протягом декількох тижнів, потім падає, а потім стабілізується. При повторному інфікуванні герпесом вона збільшується набагато швидше – вже в перші дні інфікування. Після перенесеного захворювання невеликі кількості IgG зберігаються у людини до кінця життя, що, однак, не забезпечує стовідсоткового захисту проти повторного інфікування.