Уреаплазма (Ureaplasma urealiticum/ parvum), типування. ПЛР

U. urealyticum – це мікроорганізм, що відноситься до групи мікоплазм.
У медицині звертають увагу на два види уреаплазм: U. urealyticum і U. parvum, т. я. саме вони здатні викликати захворювання. Однак в більшості випадків наявність у пацієнта уреаплазм не супроводжується жодними симптомами, т. я. ці бактерії можуть бути присутніми в мікрофлорі здорової людини.
Уреаплазми є у 40-70 % жінок, що ведуть статеве життя. У чоловіків вони зустрічаються рідше. Передача уреаплазм можлива статевим шляхом або при пологах.
Іноді ці бактерії можуть бути причиною уретриту.

Ureaplasma parvum (перш визначалася як “біовар parvo”) є різновидом уреаплазм – умовно-патогенних мікроорганізмів, здатних паразитувати на мембрані сперматозоїдів і епітелію слизової оболонки сечостатевих органів. Уреаплазми передаються переважно статевим шляхом, хоча можливий контактно-побутовий, а також вертикальний спосіб – від хворої матері до дитини під час вагітності або пологів. Джерело зараження – хворий на уреаплазмену інфекцію або безсимптомний носій Ureaplasma parvum (уреаплазма парвум). Після інфікування розвиток інфекції відбувається не у всіх випадках. Йому сприяють різні імунодефіцити, порушення факторів місцевого захисту, в тому числі дисбіоз піхви у жінок або хронічний простатит у чоловіків, супутні інфекції (хламідіоз, гонорея, бактеріальний вагіноз і т. п.).
В якості причини запальних захворювань сечостатевої системи Ureaplasma parvum розглядають в тому випадку, якщо при лабораторному дослідженні не виявляються інші патогенні мікроорганізми, здатні викликати ці захворювання. Диференціювати Ureaplasma parvum від іншого виду уреаплазм – U. urealyticum, – можна тільки за допомогою молекулярно-генетичних методів, в тому числі і полімеразної ланцюгової реакції. Визначення виду уреаплазми має значення при виборі оптимальної тактики лікування пацієнта.