Сечова кислота

Сечова кислота – це продукт катаболізму пуринових нуклеотидів, що входять до складу ДНК і РНК всіх клітин організму. Пурини з’являються в основному після природної загибелі клітин, а менша їх частина надходить з їжею (з печінкою, червоним м’ясом, бобовими, рибою) і рідинами (з пивом, вином). Сечова кислота транспортується кров’ю від печінки (там з нею взаємодіє фермент ксантиноксидаза) до нирок, де близько 70 % її фільтрується і виділяється з сечею, решта потрапляє в шлунково-кишковий тракт і видаляється з калом.
Якщо сечової кислоти виробляється занадто багато або недостатньо виділяється з сечею, вона накопичується в організмі, що проявляється її високою концентрацією в крові (гіперурикемією). Постійно підвищений рівень сечової кислоти може бути причиною подагри – запалення суглобів, при якому кристали сечової кислоти відкладаються в суглобовій (синовіальній) рідині. Крім того, відкладення уратів і формування каменів в сечовидільній системі – теж наслідок високого рівня сечової кислоти в крові.
Підвищення рівня сечової кислоти буває викликано збільшеною загибеллю клітин (через протипухлинну терапію) або рідше вроджену схильність до підвищеного вироблення сечової кислоти. До недостатнього виведення сечової кислоти зазвичай призводить зниження функції нирок при їх ураженні. У багатьох випадках точна причина надмірного накопичення сечової кислоти залишається невідомою.
Прискорені процеси загибелі клітин, а також зниження швидкості виділення сечової кислоти нирками викликає гіперурікемію – підвищення концентрації сечової кислоти в крові. В результаті вона відкладається в суглобах і м’яких тканинах, запалення переходить на внутрішньосуглобові кристали уратів. До того ж утворюються камені в сечовидільній системі.