Опісторхоз, антитіла IgG

Дослідження проводиться, щоб виявити зараження трематодою сімейства Opistorchidae, Opistorchis felineus (двоусткою котячею, або двоусткою сибірською) – плоскими хробаками, які викликають розвиток опісторхозу.
Основним джерелом зараження є домашні та дикі тварини, які харчуються рибою, а також людина, інфікована O. felineus. В їх організмі відбувається остаточне дозрівання паразитів до дорослих особин, які продукують яйця, що виділяються у довкілля з калом. При попаданні у водойми яйця проковтуються молюсками бітініями (перший проміжний господар), у яких відбувається розвиток та безстатеве розмноження гельмінту з утворенням личинок – церкаріїв. Церкарії звільняються від молюсків і активно проникають у рибу коропових порід (другий проміжний господар), інцистуючись у м’язах та підшкірно-жировій клітковині у вигляді метацеркаріїв. Людина заражається, вживаючи в їжу недостатньо оброблену рибу, що містить метацеркарію O. felineus. Після їхнього потрапляння всередину в дванадцятипалій кишці починається формування дорослих особин паразита. Потім вони мігрують у жовчні та панкреатичні протоки, де за кілька тижнів досягають статевозрілого стану, а через місяць починають відкладати яйця.
Дорослі особини O. felineus прикріплюються до слизової оболонки жовчних та панкреатичних проток, викликаючи механічне пошкодження їх стінок. Скупчення великої кількості паразитів у протоках може спричинити їх закупорку і, як наслідок, вторинну жовтяницю та панкреатит, а також створює сприятливі умови для приєднання вторинної інфекції жовчовивідних шляхів. Продукти життєдіяльності опісторхісів є сильними алергенами і призводять до алергічних реакцій та еозинофілії.
Опісторхоз може протікати у різних формах, часто безсимптомно. Основні ознаки інфікування O. felineus: лихоманка, загальне нездужання, висипання на шкірі, шлунково-кишкові розлади, при масивних інвазіях – болі в правому підребер’ї, можливе збільшення печінки і селезінки. При тривалому перебігу відбувається хронізація захворювання, розвивається хронічний холецистит, дуоденіт та панкреатит.
Якщо пацієнта не лікувати на ранніх стадіях, у нього можуть виникнути серйозні ускладнення, такі як гнійний холангіт, розрив кістозно-розширених жовчних проток із наступним жовчним перитонітом, гострий панкреатит. Доведено, що хронічний O. Felineus, що триває понад 20 років, може призвести до первинного раку печінки.