ДНК кашлюк + паракашлюк + бронхосептикоз (зішкріб). ПЛР

Кашлюк є гострою антропонозную бактеріальною інфекцією, однією з характерних ознак якої є тривалий нападоподібний спастичний кашель. Збудником є ​​Bordetella pertussis, паличка Борде – Жангу. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом. Джерелом інфекції є хвора людина з будь-якою формою інфекційного процесу.
У перебігу захворювання виділяють наступні періоди: інкубаційний (тривалістю від 3 до 14 днів, в середньому 7-8 днів), катаральний (від 5-8 до 11-14 днів), пароксизмальний, або спазматичний (від 2-3 до 6-8 тижнів і більше), період зворотного розвитку, або ранньої реконвалесценції (від 2 до 8 тижнів), і реконвалесценції (від 2 до 6 місяців). Найбільш характерними для коклюшу є прояви, що характеризують пароксизмальний період захворювання. До них відносяться сухий спастичний кашель, який має приступообразний характер, ціаноз носогубного трикутника, акроціаноз, можлива блювота, слабкість, температура тіла переважно нормальна. У клінічному аналізі крові може відзначатися лейкоцитоз, відносний і абсолютний лімфоцитоз. При тяжкому перебігу захворювання можливий розвиток ускладнень: порушення мозкового кровообігу, втрата свідомості, судоми, емфізема легенів і середостіння, ателектази, кровотечі, грижі, приєднання вторинної інфекції з розвитком бронхіту, пневмонії, плевриту, отиту, медіастиніту. Слід зазначити, що найбільш важко захворювання протікає у дітей раннього віку. Воно характеризується більш коротким інкубаційним, тривалим пароксизмальним періодами, розвитком важких наслідків і ускладнень. У дорослих людей і осіб після попередньої вакцинації коклюш може протікати в легкій, атиповій або стертій формі.

Паракашлюк – це гостра бактеріальна інфекція респіраторного тракту, що вражає дітей і дорослих. Збудником інфекції є аеробна паличка Bordetella parapertussis. Клінічні прояви даного захворювання схожі з картиною кашлюку, характерна більш стерта зміна періодів, легкий перебіг, рідко розвиток ускладнень, переважно у дітей.

Діагностика кашлюку і паракашлюку заснована на клініко-епідеміологічних даних, результати змін в клінічному аналізі крові і підтверджується лабораторними методами. В клінічній лабораторній діагностиці даних захворювань застосовують кілька методів: бактеріологічний метод для виявлення росту колоній збудників кашлюку / паракашлюку; серологічний метод, спрямований на визначення сумарних антитіл до даних збудників; метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) – для виявлення генетичного матеріалу збудника кашлюку.
Метод ПЛР є високоефективним в діагностиці кашлюку, дозволяє виявляти фрагменти ДНК збудника B. pertussis в досліджуваному біоматеріалі, має високу діагностичну специфічність, що досягає 100 %. Використання даного методу рекомендовано в перші три тижні від початку клінічних проявів захворювання, тобто в катаральний і ранній пароксизмальний періоди. У більш пізні терміни захворювання діагностична чутливість методу падає. Слід зазначити, що на відміну від інших лабораторних методів ПЛР ефективна на тлі лікування антибактеріальними препаратами. Також вона використовується при обстеженні дітей раннього віку, на відміну від більш старших дітей і дорослих, коли можливе зростання числа хибнопозитивних результатів. У осіб, вакцинованих проти кашлюку, позитивний результат даного методу може свідчити про транзиторне носійство патогена, а не про активну форму захворювання.