Вірус гепатиту D (HDV), антитіла IgG

Гепатит D – інфекційне захворювання, що викликається вірусом гепатиту D і проявляється запальними змінами в тканинах печінки, які супроводжуються загибеллю печінкових клітин.

Вірус стійкий у кислому середовищі і при високих температурах, але руйнується під дією лугів.
Джерело інфекції – хворий на гострий або хронічний гепатит D або носій вірусу. Основний шлях передачі – парентеральний, як і при вірусному гепатиті В. Рідкісними, але ймовірними шляхами поширення інфекції є статевий і вертикальний (від матері до дитини). До групи ризику інфікування вірусом входять ін’єкційні наркомани, реципієнти донорських органів і пацієнти, які перебувають на гемодіалізі. Захворювання розвивається тільки при гострому або хронічному вірусному гепатиті В або носійство HBsAg, тобто при вірусному гепатиті D завжди існує мікст-інфекція.

Передача вірусу від людини до людини відбувається через кров, сперму, вагінальні виділення. Для зараження необхідно потрапляння вірусу в кров.
Виділяють гостру (тривалість захворювання до півроку) і хронічну (тривалість захворювання більше півроку) форми захворювання.
Симптоми гострого гепатиту D відповідають симптомам гострого гепатиту В, проте гепатит D має тенденцію до більш важкого перебігу і більшої виразності симптомів. У перебігу гепатиту D виділяють три періоди: інкубаційний, переджовтяничний (продромальний), жовтяничний.
Інкубаційний період – це період часу з моменту потрапляння вірусу в організм до прояву перших симптомів. У разі гепатиту D інкубаційний період становить 21 – 45 днів.
Переджовтяничний період триває від 4 до 10 днів і характеризується наступними симптомами: підвищена стомлюваність, епізодичні підйоми температури тіла, втрата апетиту, періодичні болі в м’язах і суглобах. Ці симптоми не є специфічними для гепатиту D, тобто можуть спостерігатися і при інших захворюваннях.
Жовтяничному періоду відповідають більш характерні симптоми: жовтяниця – пожовтіння шкірних покривів, слизових оболонок, білків очей, потемніння сечі, кал світлого кольору, нудота і блювота, гострі болі в животі (в області печінки, в області шлунка), свербіж шкіри. Жовтяничний період триває в середньому від двох до шести тижнів.
Гострий гепатит D завершується або одужанням хворого, або розвитком хронічного гепатиту D.
Симптоми хронічного гепатиту D аналогічні симптомам хронічного гепатиту В: слабкість, підвищена стомлюваність, втрата апетиту, дискомфорт в області печінки, шлунка, порушення сну, нудота, жовтяниця, потемніння сечі.
Для діагностики гепатиту D необхідно виконати ряд досліджень, які дають можливість встановити наявність вірусу в організмі.

Даний аналіз дозволяє визначити наявність в крові антитіл до вірусу гепатиту D. Їх наявність вказуватиме як на присутність вірусу в організмі, так і на те, що організм веде боротьбу з вірусом. Антитіла будуть також виявлятися у людей, які успішно вилікувалися від гепатиту D.

Антитіла класу IgG поступово змінюють імуноглобуліни класу IgM, через 3 – 8 місяців від початку хвороби. Їх концентрація поступово знижується до повного зникнення через 1 – 2 роки після перенесеного вірусного гепатиту D. При хронічній персистенції вірусу в печінці високі титри сумарних імуноглобулінів тривалий час (іноді протягом багатьох років) зберігаються в крові.