Особистий кабінетЗагальна інформація про дослідження
Церулоплазмін – це ферроксідаза, що містить мідь, яка бере участь в метаболізмі заліза і у багатьох окисно-відновних реакціях. Мідь є життєво важливим мінералом, що надходять в організм з їжею. Вона всмоктується в кишківнику і переноситься в печінку, де накопичується або використовується для синтезу деяких ферментів. У печінці мідь приєднується до апоцерулоплазміну з утворенням молекули церулоплазміну, яка виходить в загальний кровотік. Близько 95 % всієї міді організму знаходиться в з’єднанні з апоцерулоплазміном, тому визначення кількості церулоплазміну – один з основних методів, які допомагають в діагностиці хвороби Вільсона – Коновалова і в оцінці обміну міді. При хворобі Вільсона – Коновалова через низьку продукції церулоплазміну страждає мобілізація міді з печінки.
Церулоплазмін також відноситься до групи альфа-2-глобулінів, є білком гострої фази запалення. Його кількість зростає при стресі, вагітності, інфекційних і аутоіммунних захворюваннях.
Як необхідно підготуватися до даного аналізу?
Інтерпретація результату
Причини підвищення рівня церулоплазміну:
• аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, геморагічний васкуліт, первинний склерозуючий холангіт, первинний біліарний склероз);
• багато інфекційних захворювань;
• пухлинні захворювання (рак молочної залози, лімфома Ходжкіна, карцинома, остеосаркома);
• вагітність;
• цироз;
• цукровий діабет;
• епілепсія;
• гепатит;
• інфаркт міокарда;
• серцево-судинні захворювання;
• гіпертиреоз.
Причини зниження рівня церулоплазміну:
• хвороба Вільсона - Коновалова;
• хвороба Менкеса;
• синдром мальабсорбції;
• менінгококцемія;
• нефротичний синдром;
• довгий період парентерального харчування.
