Антитіла IgG до інсуліну

Антитіла до інсуліну (АТ до інсуліну) – це аутоантитіла, що виробляються організмом проти власного інсуліну. Вони є найбільш специфічним маркером цукрового діабету 1-го типу (ЦД 1-го типу) і досліджуються для диференціальної діагностики цього захворювання. ЦД 1-го типу (інсулінозалежний ЦД) виникає в результаті аутоімунного пошкодження клітин підшлункової залози, що призводить до абсолютної недостатності інсуліну в організмі. Це відрізняє цД 1-го типу від ЦД 2-го типу, при якому імунологічні порушення грають набагато меншу роль. Диференціальна діагностика типів цД має принципове значення для складання прогнозу і тактики лікування.
Для диференціальної діагностики варіантів ЦД досліджують аутоантитіла, спрямовані проти клітин острівців Лангерганса. Переважна більшість пацієнтів з ЦД 1-го типу мають антитіла до компонентів власної підшлункової залози. І, навпаки, такі аутоантитіла нехарактерні для пацієнтів з ЦД 2-го типу.
Інсулін є аутоантигеном при розвитку ЦД 1-го типу. На відміну від інших відомих аутоантигенів, виявлених при цьому захворюванні (глутаматдекарбоксілази і різноманітні білки острівців Лангерганса), інсулін – це єдиний строго специфічний для підшлункової залози аутоантиген. Тому позитивний аналіз на АТ до інсуліну вважається самим специфічним маркером аутоімунного ушкодження підшлункової залози при ЦД 1-го типу (в крові 50 % пацієнтів з ЦД 1-го типу виявляються аутоантитіла до інсуліну). До інших аутоантитіл, які також виявляються в крові пацієнтів з ЦД 1-го типу, відносять антитіла до острівцевих клітинам підшлункової залози, антитіла до глутаматдекарбоксілази і деякі інші.
АТ до інсуліну найбільш характерні для дітей з ЦД 1-го типу і набагато рідше виявляються у дорослих хворих. Як правило, у пацієнтів дитячого віку вони виникають першими в дуже високому титрі (така тенденція особливо виражена у дітей у віці до 3 років). З огляду на ці особливості, аналіз на АТ до інсуліну вважається кращим лабораторним тестом для підтвердження діагнозу “ЦД 1-го типу” у дітей з гіперглікемією. Слід, однак, відзначити, що негативний результат не виключає наявності ЦД 1-го типу. Для отримання максимально повної інформації при діагностиці рекомендується аналіз не тільки на АТ до інсуліну, а й на інші специфічні для ЦД 1-го типу аутоантитіла. Виявлення АТ до інсуліну у дитини без гіперглікемії не розглядається на користь діагнозу “ЦД 1-го типу”. З перебігом хвороби рівень АТ до інсуліну знижується аж до невизначенного, що відрізняє ці антитіла від інших специфічних для ЦД 1-го типу антитіл, концентрація яких залишається стабільною або наростає.
Незважаючи на те що АТ до інсуліну вважаються специфічним маркером ЦД 1-го типу, описані випадки ЦД 2-го типу, при яких також вдалося виявити ці аутоантитіла.