• Головна
• Аналізи
• Інфекційні дослідження

ДНК гонореї (Neisseria gonorrhoeae), якісне визначення. ПЛР

Загальна інформація про дослідження

Гонококк (Neisseria gonorrhoeae) – це грамнегативна бактерія, що відноситься до диплококів і викликає одне з найпоширеніших венеричних захворювань – гонорею. Гонорея передається статевим шляхом. Найчастіше зараження відбувається в результаті незахищених сексуальних контактів з інфікованим партнером, однак іноді гонорея передається побутовим шляхом (через предмети особистої гігієни: рушники, губки та інше), а також вертикальним шляхом – під час пологів від інфікованої матері до дитини.
Клінічні прояви захворювання у чоловіків і жінок відрізняються. У жінок найчастіше це безсимптомні форми інфекції, і виражена симптоматика з’являється лише в період розвитку ускладнень. У зв’язку з цим нерідко збудник у них виявляється випадково, наприклад при профілактичному обстеженні. Ознаками інфекції є:

• виділення з піхви (жовтого або жовтувато-білого кольору),
• біль при сечовипусканні,
• кровотечі в міжменструальний період,
• біль внизу живота, в промежині,
• печіння, свербіж в області зовнішніх статевих органів, в піхві.

У чоловіків гонорея зазвичай проявляється через 3-4 дні після зараження виділеннями з уретри, різким болем при сечовипусканні, набряком і гіперемією в області зовнішнього отвору уретри. При хронізації інфекції виділення можуть бути дуже мізерними.
При тривалому перебігу інфекції розвиваються ураження верхніх відділів сечовидільної системи: сечового міхура, нирок, а також репродуктивної системи (простати, яєчок – у чоловіків і матки, маткових труб, яєчників – у жінок). Захворювання також здатне вражати суглоби (особливо великі – колінні, тазостегнові), очі (кон’юнктивіти). Хронічна гонорея може бути причиною чоловічого і жіночого безпліддя.
Існує кілька підходів до діагностики даного захворювання: мікробіологічний, серологічний і молекулярно-біологічний. Найбільш високою чутливістю і специфічністю володіє молекулярно-біологічний метод (ПЛР-діагностика), заснований на виділенні генетичного матеріалу збудника.